Онлайн-ризики

Згідно з опитуванням, 96% дітей віком 10 років – активні користувачі інтернету, з них 16% - зазнавали залякувань, погроз завдати шкоди; 7% - спілкувалися з незнайомими людьми з небажаними наслідками, наприклад небезпечні зустрічі з ними у реальності; 6% - спонукали до насильства, агресії, підбурювали до нетерпимого ставлення до інших.

Отже, один із ризиків – це секстинг, або обмін власними фото-, відео- та текстовими матеріалами інтимного характеру із застосуванням сучасних засобів зв’язку: мобільних телефонів, комп’ютерних мереж, електронної пошти, соціальних мереж, месенджерів. Відповідно до світової статистики, він поширений серед 20% підлітків, вони отримували або надсилали зображення інтимного характеру в мережі та стикалися з пов’язаним із ними шантажем.

Наступний ризик – онлайн-грумінг, побудова дорослими або групою дорослих осіб довірливих стосунків із дитиною з метою сексуального насильства онлайн чи в реальному житті. Злочинці можуть додаватися дитині у друзі, розсилати особисті повідомлення, переглядати сторінки дітей і шукати серед них таких, яким бракує любові й турботи вдома. Через таке психологічне пригнічення та страх дитини більшість випадків онлайн-грумінгу залишається прихованими й не доходять до слідчих органів.

Одним із найрозповсюджених ризиків є кібербулінг – систематичне цькування та вчинення насильства за допомогою сучасних мереж. Він може відбуватися в соціальних мережах, месенджерах, іграх, мобільних телефонах. За статистикою, в Україні 29% опитаних підлітків були жертвами кібербулінгу.

Надмірне захоплення комп’ютерними іграми  належить до ризиків. Воно впливає на недостатній розвиток соціальних контактів дитини. Багато онлайн-ігор дозволяють гравцеві взаємодіяти з іншими за допомогою текстового чи голосового чату, тож дитина може піддаватися загрозам, образам, а часом може брати участь у знущанні над іншими. Це захоплення може змішувати відчуття реальності та фантазії.

Щоб розпізнати чи потрібна дитині допомога, зверніть увагу на такі фізичні зміни: дитина виглядає невиспаною, і на уроках чи перервах може засинати; скарги на головний біль чи біль у шлунку; швидка втрата ваги чи її набирання; помітні самоушкодження на тілі. Щодо психічних змін, то варто реагувати, коли дитина розсіяна, тимчасова втрата пам’яті (забуває свої дії чи слова), регресія поведінки – коли дитина поводить себе, наче вона молодша за свій вік, страх чи нервовість дитини, агресивні прояви без причини, зниження якості навчання. Соціальні зміни: дитина віддаляється від однокласників; виглядає депресивною; прогулює школу; дитина видалила всі профілі у соціальних мережах.

Ключові правила допомоги:

1.     Поговорити з дитиною, вибравши місце, де її комфортно;

2.     Заспокоїти дитину тим, що ви поруч і дитина зараз знаходиться у безпеці;

3.     Будьте терплячі, пам’ятайте, що ця розмова може бути дуже страшною для дитини. Багато злочинців погрожують тим, що станеться щось страшне;

4.     Дитина потребу підтримки без осуду чи критики;

5.     Вирішення ситуації потребує включення як адміністрації школи, так і батьків дитини;

6.     Якщо школі спільно з батьками не вдалося вирішити проблему, то потрібно звернутися до правоохоронних органів.

Матеріал підготовлено із використанням довідника «Рекомендації щодо онлайн-безпеки для вчителів, психологів та керівників шкіл».